З 01.06.2006 р. набув чинності Закон України „Про доступ до судових рішень”. Ніяких сподівань на покращення здійснення правосуддя я від цього не очікую.

По-перше. Ми не маємо прецедентної системи, а отже прийняте рішення є лише міркування судді (складу суду), і не дозволяє на нього посилатися. Узагальненням судової практики може займатися лише Пленум Верховного та Вищий господарський суди.

По-друге. Очікую лише витрачення державних коштів на створення структури, яка буде обладнана сучасною комп’ютерною технікою, працівники якої більшість робочого часу будуть проводити на порносайтах або «бігаючи» до CS.

Єдина добра річ – можливість контролювати, чи було вже прийнято рішення за участю тих самих сторін, по тих же позовних вимогах та за тими ж підставами. Але, як правило, сторони і самі про це знають.

Що стосується конфіденційності, то такого поняття в процесі немає. Є відповідні застереження в кримінальному та цивільному процесі, але вони стосуються тільки державної, або іншої захищеної законом таємниці. Будь-яка інша конфіденційність суперечить принципу гласності судового розгляду.